Симпозіум Екологія Zooo, що відбувся днями на Замковій Горі, примусив не лише задуматися над обличчям Міста, в якому ми живемо, а й поставив безліч запитань, що лежать в площині антиглобалізації. Учасники симпозіуму – митці з Польщі ( Jaroslav Perzhko , Pawel Kukulka , Wojcech Plewako ) та України ( Василь Бажай , Віктор Лавний , Тарас Бенях , Влодко Кауфман ). Власне, участь митців різних країн є невипадковою оскільки проблема, оскільки порушена проблема виходить далеко за межі однієї країни.
Друга назва акції – «Час збирати каміння» – символізує те, що кожний камінь цього чи іншого міста зберігає в собі якусь мить життя, історії, душу народу. І ми зобов'язані берегти кожний цей камінь, запобігаючи природному процесу самознищення.
Місце проведення симпозіуму є своєрідним підтекстом до суперечливого зараз питання відбудови Високого Замку. Тут, в заглибинах Замкової Гори причаїлися склади горілчаного заводу, збудовані ще наприкінці позаминулого століття. Ідеальний природній холодильник: все продумано так, що стічні води із Замкової Гори стікають в підвал. Згадується «Великий льох» Шевченка (тут пасувало би похизуватися цитатою, класика... Хм, читав би я більше в школі, то, може, провів би якісь цікаві аналогії).
В очікуванні чергового перформенсу від Кауфмана і компанії, журналісти несміливо входили в абсолютно темне підземелля з непевним болотистим ґрунтом під ногами (добре, що не знали ми тоді, що приміщення перебуває в аварійному стані) . З часом, з'явилося мінімальне освітлення, і всіх вразила монументальність інтер'єру споруди: чотири величезні кімнати, три з яких заповнені водою. Загальна площа льоху-бункера – близько 2000 квадратних метрів!
За рік-два природна стихія ліквідує це приміщення (до речі, сьогодні журналісти добряче ризикували, перебуваючи в підземеллі), а тимчасом, з'являються все нові й нові строкаті химери в центральній частині міста.
Отож, справу зроблено. Акція продемонструвала те, що архітектурні скарби буквально валяються під ногами, а люди не цінують того, що мають. Увагу журналістів (а, отже, й громадськості) привернули. Слово за Вами, тобто, за кожним із нас, хто гуляє вулицями цього Міста, минає напівзруйновані архітектурні шедеври, проходить під аварійними балконами та спостерігає появу численних новобудов епохи Яскравих Невідповідностей і Пластикових Вікон.
Юрко Козій